Дипломати відвідали Чорнобильську зону відчуження
20 квітня 2024 року, напередодні 38-х роковин з дня Чорнобильської катастрофи, працівники дирекцій «Медіацентр» в кооперації з Державним агентством України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) для співробітників іноземних представництв офіційний візит на Чорнобильську атомну електростанцію, в якому взяли участь Надзвичайні та Повноважні Посли Арад Бенкьо (Австрійська Республіка), Петер Ван де Велде (Королівство Бельгія), Вальдемарас Сарапінас (Литовська Республіка), Тимчасовий повірений у справах Мексики Франсіско де Паула Кастро Рейносо, співробітники посольств Данії, Іспанії, а також представники Європейського Союзу та Організації Об’єднаних Націй в Україні.
 |
Безперечно, аварія, що трапилася на атомній електростанції майже 40 років тому, є екологічною катастрофою світового рівня. Після трирічної перерви внаслідок пандемії COVID-19 та російського повномасштабного вторгнення команді ГДІПу в кооперації з ДАЗВ вдалося здійснити офіційний візит до Чорнобильської АЕС, щоб розповісти дипломатам про масштаб трагедії минулого, а також про пережите внаслідок російської агресії.
 |
 |
| Арад Бенкьо, Надзвичайний і Повноважний Посол Австрії | Александрас Березовський, співробітник Посольства Литви |
Дипломати відвідали меморіальний комплекс «Зірка Полин» у місті Чорнобиль. Музей транслює спогади про катастрофу в символічних композиціях, героїчних сторінках ліквідації аварії на ЧАЕС, висвітлює наслідки відчуження територій та життя «в зоні» через багато років після трагедії. Пізніше поважні гості поклали квіти до нещодавно встановленого пам’ятника в селі Черевач воїнам-працівникам ЧАЕС, які загинули в нинішній російсько-українській війні, та біля Меморіалу героїв-чорнобильців, що мужньо віддали своє життя в боротьбі з ядерною загрозою.
У межах офіційного візиту у супроводі заступника генерального директора ДСП «ЧАЕС» пана Олександра Титарчука іноземні представники також відвідали найбільш знакові приміщення електростанції: адміністративно-побутовий комплекс (АПК-1) та блочний щит управління (БЩУ-3), а також завітали до самого серця станції — простору під Новим безпечним конфайнментом (НБК) для об’єкта «Укриття».
 |
 |
| Франсіско де Паула Кастро Рейносо, Тимчасовий повірений у справах Мексики | Петер Ван де Велде, Надзвичайний і Повноважний Посол Бельгії |
 |
 |
|
Томас Хайцінгер, помічник військового аташе Посольства Австрії |
Зігрід Херцберг, радник і консул Посольства Австрії |
Найбільше вражень у дипломатів викликав візит до міста-привида Прип’ять, що розташоване за 2 кілометри від атомної електростанції, де вони оглянули центр міста, побували біля колеса огляду та річкового порту.
 |
 |
|
Ана Лукатела, керівниця Офісу Координаторки системи ООН в Україні |
Анна-Марія Штайнер, заступниця Надзвичайного і Повноважного Посла Австрії |
 |
 |
| Зліва направо співробітники Посольства Данії: Єнс Мартін Алсбірк, заступник голови місії, та Ларсен Торбен Траустедт, керівник відділу з питань співпраці | Вальдемарас Сарапінас, Надзвичайний і Повноважний Посол Литви
|
Наприкінці офіційного візиту жоден з представників не залишився байдужим після розповіді про цю надзвичайно трагічну техногенну екологічно-гуманітарну катастрофу європейського масштабу та вандалізм, ядерний тероризм та безглузді дії російський військових під час окупації зони відчуження.
 |
 |
Петер Ван де Велде, Надзвичайний і Повноважний Посол Бельгії в Україні:
«Особисто для мене це була одна з тих поїздок, які найбільше вразили мене за весь час в Україні. Ми стояли біля 4-го реактора та саркофага. Справді унікальний досвід — можливість там побувати, а потім — одразу опісля — відвідати залишки спорожнілого міста та побачити, як серйозно Україна виконує свої зобов’язання щодо ліквідації наслідків аварії й очищення об’єктів.
Слід згадати, що я пам’ятаю й саму аварію 1986 року. Тоді я вже був дорослим, тому мені було особливо важливо побачити, що нині залишається від Чорнобиля і якими тривалими та важкими були наслідки тієї аварії.
Тут можна згадати й значення Чорнобиля в геополітичному контексті того часу, коли Горбачов намагався впровадити “гласність” і “перебудову”. Для Радянського Союзу це, напевно, була одна з тих подій, які відіграли певну роль у його розпаді. Адже виявили аварію шведи, а з СРСР жодної інформації не надходило.
Для мене це як закрити гештальт, адже я дуже добре пам’ятаю аварію, а тепер, через 38 років, зміг приїхати та побачити її наслідки. І для їхнього усунення знадобиться ще дуже багато часу. Хочу щиро подякувати керівництву ДАЗВ за таку можливість.»
