Каякінг

Різновиди: одиничний, груповий

Суть: веслувальний вид спорту, у якому використовуються човни двох типів: байдарки та каное.

Байда́рка, або алеутський каяк – традиційний алеутський човен із закритим верхом, у якому є отвір для одного або двох гребців, що гребуть дволопатевими веслами.

Кано́е (англ. canoe, ісп. canoa від аравак. ka-no-a, що означає «плисти по воді») – невелике гребне або вітрильно-гребне судно, для якого характерні веретеноподібна форма корпусу і спосіб веслування одним однолопатевим лопатоподібним веслом без кочета.

Прообраз: належить до одного з найстаріших видів човнів, що був відомий людині з часів пізнього палеоліту. Ідею каное-довбанки міг надихнути вид стовбура дерева, що пливе у воді. До появи у людини інструментів, що давали змогу надати стовбуру форму човна і зробити в ньому заглиблення для розміщення гребця та вантажу, як плавзасоби використовувались плоти, зв'язані з декількох необроблених стовбурів древ.

Винахід: історія ж сучасних байдарок починається приблизно в XIX столітті. У деяких європейських країнах (Великій Британії, Німеччині тощо) їх стали використовувати для водного туризму: один із його засновників Джон Мак-Грегор 1865 року побудував аналог ескімоського каяка, названого ним «Роб-Рой». Довжина човна була 4,5, ширина – 0,7 метра. Пізніше він створив другий варіант каяка і здійснив на ньому подорож багатьма річками й озерами Центральної Європи, Балтійським і Червоним морями, Суецьким каналом.

Олімпійський вид спорту: змагання з веслування на байдарках і каное на літніх Олімпійських іграх уперше з'явилися в Берліні 1936 року та відтоді є у програмі кожних ігор.