Пам’ятні заходи на Трухановому острові

30 вересня 2023 року, до Дня захисників та захисниць та до 80-річчя від дня спалення поселення на Трухановому острові німецькими окупантами, відбулись висадка дерев, громадська та церковна панахида.

Краєзнавчий захід організувала Публічна бібліотека імені Лесі Українки разом з В’ячеславом Дзівалтовським і ГО «Труханів острів», а також Державним підприємством «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв».

Хвилина мовчання та покладання квітів до меморіального комплексу стали символом нашої поваги до загиблих та вираженням вдячності за їхню жертовність.

ДП «ГДІП» долучається до таких заходів, адже наше підприємство опікується територією Труханового острова. У Спортивно-дипломатичному клубі співробітники ГДІПу відтворили карту острова зі знаковими місцями, зібрали на інтерактивний екран архівні документи та відео, присвячені історії цього унікального місця, ознайомлюючи з ними представників дипломатичного корпусу. А також щороку під час традиційного для колективу ДП «ГДІП» весняного прибирання працівники підприємства очищують майже 5 гектарів території острова, облаштовують доріжки, відновлюють газон, викорчовують старі пеньки, висаджують кущі та дерева, прибирають могилу загиблих під час Другої світової війни труханівців тощо.

Після панахиди було презентовано «Книгу реєстрації вірян церкви Святої Праведної Єлизавети на Трухановому острові м. Києва» (ПЦУ), фундамент якої розташований поблизу Спортивно-дипломатичного клубу ГДІП. На початку ХХ століття населення на Трухановому острові досягло 6 тисяч осіб, однак тут не було ані навчального закладу, ані храму. 1909 року збудували та відкрили двокласне училище. І того ж року за проєктом єпархіального архітектора Євгена Єрмакова та за фінансового сприяння Давида Марголіна було розпочато зведення мурованого храму Св. Єлизавети. 2 вересня 1910 року новозбудований храм освятили. Його окрасою став виготовлений О. Мурашком іконостас. У радянський час було утворено релігійну громаду, що 1921 р. отримала храм у повне користування, і невдовзі богослужіння почало провадитися українською мовою. 26 березня 1934 р. рішенням міськвиконкому церкву закрили і пристосували під гуртожиток для працівників телефонної станції. Остаточно храм було знищено вже восени 1943 р., коли німецькі окупанти спалили поселення на Труханому острові.

Такі заходи нагадують нам про цінність свободи та миру. Важливо продовжувати підтримувати подібні ініціативи та пам'ятати історію, оскільки вона визначає наше сьогодення і майбутнє.

Дізнатися більше можна, переглянувши відео:

https://youtu.be/GeJ3B-BM9IA

https://youtu.be/GkenUMbOWeU