Public talk «Культурна дипломатія – “м’яка сила”, що будує міцні зв’язки»

11 березня 2020 року в Медіацентрі ДП «ГДІП» за організаційної підтримки Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв відбулася зустріч із безпосередніми діячами царини культурної дипломатії. Захід провели у форматі public talk на тему «Культурна дипломатія – “м’яка сила”, що будує міцні зв’язки».

Спікерами були: Володимир Огризко – Надзвичайний і Повноважний Посол, керівник Центру дослідження Росії, Міністр закордонних справ України (грудень 2007 – березень 2009 рр.); Людмила Скирда – Заслужений діяч мистецтв України, знана літературознавиця, культурологиня, перекладачка, поетеса, книжки якої перекладено всіма офіційними мовами ООН; Рауль Чілачава – Заслужений діяч мистецтв України, дипломат, поет, перекладач і літературознавець, доктор філологічних наук, професор.

До заходу долучилися представники міжнародних організацій, посольств Республіки Індонезія, Ісламської Республіки Іран, Киргизької Республіки, Республіки Корея, Лівії, Сполучених Штатів Америки, Республіки Узбекистан, українські та іноземні дипломати, учні Школи молодого українського дипломата при ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, студенти-міжнародники Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, журналісти, науковці. Кількість охочих відвідати захід була високою: долучилося 73 учасники.

Public talk розпочав модератор Володимир Огризко, який звернувся до аудиторії із запитанням: «Що, з вашого погляду, є пам’ятник?» Вислухавши відповіді, пан Володимир зауважив, що трактування можуть різнитися, проте для дипломата як фахівця своєї справи пам’ятник – це передусім невіддільний засіб розвитку культурної дипломатії. «Пам’ятник, насправді, це та сама дипломатія. Бо кожен, хто його бачить, розуміє, що українці – це європейці. Цей сигнал ми передаємо через скульптури всьому світові. Таких засобів, насправді, більше – це й живопис, і музика, та з-поміж них усіх найголовніший – слово, бо, як відомо, спочатку було саме воно. А надто ж поетичне слово, що відкриває всі двері, адже чути його – значить єднатися з Богом», – зазначив дипломат.

Під час свого виступу Людмила Скирда зазначила, що в сучасному швидкоплинному світі є стабільні духовні цінності, непідвладні жодним технократичним впливам. Серед них – культура. «Недарма роль культури у світі, що стрімко змінюється, колосально зростає, набуваючи абсолютно іншого значення: вона стає основоположною у процесі позитивної еволюції людства. Культура – це складне полісемантичне явище, яка часом відіграє вагому роль в економічних проривах. Тому її слід фінансово підтримувати», – зауважила мисткиня. Окрім цього, Людмила Скирда розповіла про власний досвід презентування українського слова в країнах світу, а також про появу двомовної поетичної збірки «Голоси Сакартвело» у творчій співпраці з Раулем Чілачава та шалений успіх серед читацької українсько-грузинської аудиторії.

Розповів про процес роботи над перекладом збірки і сам Рауль Чілачава: «Ми цю книгу створили за місяць. Я вклав у її переклад свою душу, адже відчував авторку й тексти. Це вірші – про дуже мені рідне, щоправда написане іншою мовою, і моя місія полягала лише в тому, щоб озвучити ці слова вже рідною грузинською. Тексти пані Людмили органічно вплелися в грузинський контекст, адже самі слова, метафори просто вимагали грузинського озвучення. І я сподіваюся, що мені це вдалося». Пан Чілачава також розповів про витоки міжкультурних зв’язків України та Грузії, що сягають часів Русі й тривають до сьогодення. Наприкінці свого виступу митець резюмував: «Ми, українці й грузини, маємо всі підстави пишатися не лише стратегічним, але й душевним партнерством, спільною історією».

Наприкінці заходу Людмила Скирда й Рауль Чілачава продекламували вірш і його переклад із презентованої збірки, що викликало в аудиторії шквал оплесків.

Натхненні виступами спікерів гості активно ставили митцям запитання про їхні емоції, про поезію, сповнену краси й любові, про Грузію, про культурну дипломатію загалом.

Спілкування було щире й неформальне.