Звернення Шафаг Оружової

Дорогі друзі та жінки в усьому світі!

Я наважувалась написати цей лист майже 4 дні. Але мені було важко знайти у собі сили, щоб зробити це.

Зараз я постійно оновлюю новини, щоб бути знати всю інформацію. Я втомлена і фізично, і морально. Серце розривається. Мені нестерпно боляче від того, що відбувається в Україні. Я вірю, що весь світ говорить і знає про війну в Україні. Важко уявити, що у наш час інша країна може просто вторгнутися в мирну, незалежну та багатокультурну націю.

Як в сучасному світі людина може безкарно виконувати накази тирана й зайняти чужу землю? Навіщо? Як вони можуть закривати очі на такі дії та руйнувати все на своєму шляху?

Ми, жінки, матері, сестри, знаємо, як важко виховувати дітей. Наша найважливіша місія ‒ дати їм здорове, щасливе та безпечне життя. Ми робимо це не для того, щоб вони помирали в несправедливій війні. Наш обов’язок ‒ захистити наших дітей від цих катастроф.

Я живу в Україні більше 6 років. І я знаю, що цей прекрасний народ любить мир і процвітання. Він не бажає конфлікту.

Оскільки події відбуваються на ваших очах, я не можу мовчки стояти осторонь. Я хочу аби мене почули жінки у всьому світі, а особливо в Росії: будь ласка, не відправляйте своїх синів воювати і гинути на цій непотрібній війні. Якщо ми сьогодні нічого не зробимо для України, наступного разу такі ж самі події можуть статись деінде. Ми, жінки, повинні об’єднатись і спробувати щось зробити.

Уже зараз занадто багато постраждалих: чоловіки, жінки, діти й люди похилого віку.

Важко збагнути, як сьогодні діти, народжені в бункері, завжди матимуть цей знак. Він завжди буде нагадувати, що вони народженні під землею, коли їхня країна була під ударом. Ми стали свідками таких самих історій, про які чули з часів Другої світової війни. Якими словами описати ці події? У ХХІ столітті, голодним і холодним застрягти під землею, як таке можливо?

Коли я писали цей лист, я отримала ще одну новину: до київської дитячої лікарні Охматдит привезли ще більше поранених дітей, але на жаль, одна дитина не змогла подолати цю дорогу. Ніхто не має права обкрадати майбутнє цих невинних дітей.

Потрібно запобігти цьому. Синів, братів, батьків, яких відправляють з Росії і Білорусі, аби вторгнутись в мирний народ, потрібно зупинити.

Що б не транслювала пропагандистська машина, немає гідної причини аби там помирати і тим паче відбирати життя у мирного населення України.

Шафаг Оружова,

Президентка Клубу дружин послів “Ambassadors Spouses Club of Kyiv”